Якщо зазирнути у склад бутильованої води, ви не побачите там жодного інгредієнта з обмеженим терміном придатності. У ній немає органіки, яка могла б забродити чи зацвісти. Однак виробники продовжують вказувати на етикетках конкретні дати.
Давайте розберемося, що насправді відбувається з бутильованою водою з часом і чому термін придатності для пластикових пляшок – це не просто застережний захід.
Навіщо воді термін придатності?
Вимоги стандартів. У більшості країн закони вимагають вказувати термін придатності на будь-яких продуктах харчування та напоях. Загальноприйнята практика галузі – вказувати для води термін 12–24 місяці.
Мікробіологічна стабільність. Питна вода не завжди є стерильною, у ній можуть залишатися поодинокі мікроорганізми. У закритій пляшці при кімнатній температурі їх кількість залишається мізерною, але при тривалому зберіганні або постійному теплі бактерії можуть почати повільно розмножуватися.
Межа стабільності пластику. Більшість питної води продається в тарі з поліетилентерефталату. ПЕТ – досить стійкий полімер, але при тривалому зберіганні, а також під впливом тепла та світла у воду можуть поступово переходити супутні хімічні сполуки. За нормальних умов їх концентрація залишається значно нижчою за нормативи, але при тривалому зберіганні або нагріванні хімічний склад і смак води можуть змінюватися.
Газопроникність пластику
Пластикова пляшка – це не абсолютний бар'єр. ПЕТ є газопроникним. Гази здатні дуже повільно просочуватися прямо крізь структуру полімеру. Через це вуглекислий газ виходить назовні. Газована вода у пластику з часом стане звичайною, навіть якщо кришка була щільно закручена ще на заводі. А кисень та запахи проникають усередину. Забута поруч із фарбою або спеціями пляшка з часом неминуче вбере їхні аромати.
А що з 19-літровими бутлями?
З великою 19-літровою тарою ситуація трохи відрізняється. Такі багатооборотні бутлі виготовляють із міцнішого та щільнішого пластику – полікарбонату. Він розрахований на десятки циклів миття та транспортування. За стандартних умов зберігання такий матеріал є повністю безпечним і чудово зберігає властивості води. Ризики хімічної міграції можуть виникати лише при сильному фізичному зносі тари або її перегріві на сонці та біля батарей.
У запечатаному вигляді 19-літрові бутлі зазвичай зберігаються до 3 місяців – це менше, ніж у стандартних ПЕТ-пляшок. Справа у типі пробки. Натискна кришка з клапаном має менший запас герметичності, ніж звична закручувана. Виробники встановлюють коротший термін, щоб гарантувати ідеальну свіжість води.
Купувати воду про запас на роки наперед немає сенсу. Пластик і кришки мають свою межу герметичності, тому найкращий спосіб забезпечити себе чистою водою – купувати її невеликими партіями, звертати увагу на дату розливу та не тримати відкриті бутлі довше двох тижнів.
